Факультет природничих наук долучився до Радіодиктанту національної єдності

Сьогодні, 27 жовтня, у День української писемності та мови, спільнота факультету природничих наук Карпатського національного університету імені Василя Стефаника долучилася до Радіодиктанту національної єдності. Студенти, викладачі та працівники, яким дозволив розклад занять, зібралися, аби писати українською та відчути себе частиною великої спільноти, об’єднаної любов’ю до України.

Цьогоріч ми писали «Лист, який не закінчується». Його автор, письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь, задумав цей текст як особисту розмову з найдорожчими, яким хочеться сказати найважливіше. У прямому етері лист звучав голосами Артура Пройдакова та Даші Астаф’євої.

Цей задум відгукується багатьом із нас. У кожного є люди, на чиї повідомлення ми чекаємо, чий голос прагнемо почути й кому подумки щодня адресуємо слова вдячності, любові та підтримки. Мова допомагає зберігати цей зв’язок попри відстань і розлуку. А спільне написання листа нагадує, як багато нас поєднує.

У такій єдності відчувається особлива сила. Ми виводимо літери різними почерками, маємо різний життєвий досвід і по-своєму добираємо слова. Водночас разом бережемо українську мову й передаємо її наступним поколінням: живою, багатою, здатною виразити все від найтонших почуттів до найскладніших наукових ідей.

Сьогодні, коли Україна боронить свою свободу, особливо усвідомлюємо цінність права говорити, навчатися і творити своєю мовою. Турбота про українську стає щоденною відповідальністю за нашу культурну самобутність і за те, що успадкують наступні покоління.

Для нас, освітян і науковців, ця відповідальність має конкретний зміст. Готуючи лекції, пояснюючи наукові поняття, укладаючи посібники чи дискутуючи зі студентами в авдиторіях, ми формуємо середовище, у якому українською природно мислити, досліджувати й пізнавати світ. Так щодня розвиваємо українську як мову сучасної освіти й науки.

Сьогоднішній радіодиктант дав нагоду сповільнитися серед насичених буднів і відчути цінність простого: бути поруч, чути українське слово й писати разом. Такі моменти гуртують нашу факультетську спільноту й залишають тепле відчуття причетності до спільної справи.

Дякуємо всім, хто долучився! Особлива вдячність нашим захисникам і захисницям, завдяки яким ми маємо можливість навчати, навчатися, працювати й планувати завтрашній день.

Продовжуймо цей лист спільними діями, щирими словами й відповідальністю за майбутнє України. 💙💛